“Старе село” – це унікальний сільський музей архітектури та побуту, який розташований на Закарпатті у Колочаві. Він розташований між рікою Колочавка та лісовим масивом Чертежик, створюючи неповторний амбієнт. Музей відтворює атмосферу старовинного села Верховини, представляючи архітектурні та побутові зразки з 300-річною історією місцевого населення.
На сьогоднішній день “Старе село” налічує майже два десятки будівель та господарських споруд, які дозволяють гостям зануритися у життя минулих епох.
Хатина бідняка
У хатині селянина (хата збудована 1856 року), який представляє бідняків, відтворено тяжкі умови життя колочавців наприкінці 19-го та на початку 20-го століття.
Скромна хижа без підлоги, обладнана лише одним ліжком, має невеличкі вікна і, зрозуміло, відсутнє освітлення. Важливо відзначити, що в цьому житлі знаходили своє пристанище не лише люди, але так і домашня худоба.
Корчма у Вольфа
Єврейський комплекс відображає життя та побут єврейської частини населення у Колочаві. Єврейська хата “Корчма у Вольфа” ілюструє аспекти життя та споживання в той час, коли гості могли випити горілку та закусити. Комплекс також включає єврейський молитовний дім “Бужні”, де щосуботи відбувалися молитви.
Церковно-приходська школа
Церковно-приходська школа відтворює атмосферу навчання дітей з середини 19 до середини 20 століття. Школярі того часу отримували знання, використовуючи церковні книжки, а для письма вони користувалися невеликими дощечками та грифелями. У цій школі учні різного віку навчалися в одному класі, створюючи особливий колективний дух.
Дяк-учитель відігравав важливу роль у вихованні, а за порушення дисципліни він міг застосовувати різкі заходи покарання. Це включало в себе добряче покарання різками, що було характерним методом виховання того часу.
Таким чином, в церковно-приходській школі відбувалося не лише навчання, але й формування моральних цінностей та дисципліни серед учнів, враховуючи особливості того історичного періоду.
Сільська баня
Парильня, сільська баня, свідчить про традиції миття серед представників інтелігенції Колочави. Житло вівчаря та літня “дача” на полонині розкривають особливості життя пастуха та його праці в гірських умовах.
Хатина вівчаря
Майже завжди, пасучи вівці на полонині, вівчар важко може приділяти увагу своєму житлу. Хата вівчаря скромна із невеликими вікнами, але вона обладнана всім необхідним для обробки молока: путя, батал, дерев’яні відра, гелети, мішалка, котел для приготування вурди та інше. Під стріхою вівчарської хатини висить трембіта, без якої не обходиться жоден вівчар.
Неподалік знаходиться літня “дача” вівчаря – салаш або колиба, яка знаходилася на полонині. Тут вівчар проводив більшу частину року, забезпечуючи себе необхідним для комфортного проживання в гірських умовах.
Жандармський пункт
Унікальним експонатом Колочавського скансену є угорська жандармська станція, колишнє робоче місце жандармів, які виступали офіційними представниками держави та відповідали за збереження порядку в селі. Це спеціальне приміщення служило “офісом” для жандармів, які забезпечували безпеку та дотримання закону в спільноті. Поруч із жандармерією розташована невелика за розмірами в’язниця, що допомагає відтворити контекст того часу та покажчик системи правопорядку того періоду історії.
Кузня
Кузня та будинок столяра представляють ремесла коваля та столяра, де можна долучитися до роботи та спробувати свої сили.
Хата столяра
Асортимент виробів столяра був вражаюче різноманітним, а для їх виготовлення використовувались різноманітні інструменти – різні види пилок, рубанки, фуганки, розміряк-циркуль, молотки та інші. Всі ці інструменти можна знайти як у хаті, так і в майстерні столяра. Зокрема, старовинний деревообробний станок, який функціонує й досі, є особливим предметом, який привертає найбільше уваги.
Будинок Шустера
Слово «шустер» може здатися незрозумілим для туристів, але в Колочаві цей майстер виробляв чудові постолі та череси для місцевих жителів. У приміщенні шустера можна знайти цікаву колекцію старовинних постолів, якими користувались місцеві жителі сто років тому. Крім того, майстер виготовляв череси – ремені, які використовували чоловіки для підперезування. Черес відмінно грів спину і захищав від грижі, а також служив приховищем для грошей.
Бункер Штаєра
У музеї “Бункер Штаєра” відтворено умови проживання колочавських повстанців, представлені їхня зброя та уніформа того періоду, а також виставка фотографій та патріотичних віршів повстанців. Ці “криївки” розташовувалися вдалеку в горах, поміж деревами, і служили дисидентам як притулок впродовж багатьох років.
Музей був створений з метою показати трудові умови та життя колочавських дисидентів, які протягом тривалого періоду перебували в опозиції.
Колочавська вузькоколійка
Село Колочава з 2009 року може пишатися власною залізницею, де функціонує єдиний на Закарпатті музей історії залізниці під назвою “Колочавська вузькоколійка”.
Музей представлений раритетним паровозом і ешелоном з десяти вагонів, кожен з яких відтворює транспортування за різних режимів влади в цьому регіоні. Серед експонатів – три чеські пасажирські вагони, радянський товарняк, угорський вагон для худоби, бочка для води та вагони для транспортування деревини.
У кожному вагоні представлені унікальні експонати, що розповідають історію вузькоколійок на Закарпатті, а також про життя та роботу залізничників та пасажирів. Основою колекції є унікальний діючий паровоз, виготовлений у Німеччині у 1951 році.
Збережений від здачі на металобрухт лише завдяки диву, цей паротяг розкішно випускає пару та закликає туристів на великі свята.
Вагони та залізничні колії збиралися по віддалених куточках, але паводок 1998 року зруйнував стару вузькоколійку. Лише високо в горах, у селі Лопухово Тячівського району, залишки врятувалися від шукачів металу. Реставровані музейними працівниками, вони перетворились у музей “Колочавська вузькоколійка”.
Гості музею можуть не лише ознайомитися з історією залізниці, а й насолоджуватися поїздкою на вузькоколійці довжиною 800 метрів. Також у музеї працює механічна дрезина, яку із задоволенням використовують як діти, так і дорослі.
Вартість квитків в “Старе Село”
- Дорослий – 120 грн.
- Пільговий – 80 грн. (для студентів, пенсіонерів та інших пільгових груп)
- Дитячий – 60 грн.
Вартість екскурсії:
- до 5 осіб – 200 грн.
- до 10 осіб – 300 грн.
- до 20 осіб – 350 грн.
- до 25 осіб – 400 грн.
- до 30 осіб – 450 грн.
- до 35 осіб – 500 грн.
Музей “Старе село” створює унікальну можливість для відвідувачів перенестися в минуле та відчути атмосферу життя в старовинному карпатському селі.